Викладено творчий шлях і досягнення в науці ювіляра Мирослава Володимировича Поповича. Ювіляр - відомий сучасний український філософ, директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди Національної академії наук України, один із редакторів-засновників міжнародного журналу "Проблеми філософії права".

Викладено творчий шлях і досягнення в науці відомого українського вченого-юриста, директора Інституту держави і права НАН України, академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. Приурочено до 70-річчя вченого.

Розглянуто теоретичні питання аксіосфери сучасної держави і сприйняття права в суспільстві у світлі концептуальних принципів розвитку сучасної держави.

Визначено філософію права, як світоглядний, концептуально-методологічний фундамент правознавства, що є його найважливішою передумовою поглиблених науково-теоретичних розробок. Зазначено, що філософія права покликана виконувати функцію інтегратора знань не тільки про право, але і про людину в системі права.

Виявлено і розкрито особливості антропології права як наукової дисципліни, яка по засобах свого специфічного пізнавального підходу вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку громадянського права. Розглянуто проблеми елементного складу антропології права, її емпіричні і теоретичні компоненти.

Висвітлено історію утворення Всеукраїнської асоціації філософії права та соціальної філософії, участь її представників в роботі ХХI Всесвітнього конгресу Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії (IVR). Розглянуто перспективи їх подальшої наукової співпраці.

Розглянуто погляди Б. Кістяківського - українського філософа права, який акцентував увагу на домінуючому положенні права в людській культурі. Підкреслено дискусійність питань про реальність і суть права, про його об'єктивність і суб'єктивність. Визначено, що головним є єдність об'єктивного і суб'єктивного в праві.

Проаналізовано філософсько-правові погляди на роль інтелігенції в житті людини, суспільства відомого українського філософа права Богдана Кістяківського. Розглянуто проблеми правосвідомості і прав особи, їх значення у формуванні правової держави. Підкреслено їх актуальність для правотворчості і виховання правої культури українського народу.

Обгрунтовано філософсько-правову ідею реалізації конституційного принципу верховенства права. Проаналізовано онтологічну структуру права і модуси справжнього буття людини в правовій ситуації. Висвітлено окремі проблеми правопорядку, кола герменевтики в праві, справедливості, свободи і відповідальності.

Представлено біографічні відомості про В. Д. Бабкіна. Публікацію присвячено 80-річчю відомого українського вченого-правознавця й політолога.

Інтерпретовано суперечки Сократа і Фрасимаха з "Держави". Показано, що поставлена Платоном проблема нерозв'язна, вона належить до вічних. У практичній сфері цю проблему актуалізовано всякий раз, коли розум і сила вступають в опозицію.

Зазначено, що проаналізоване питання переведення проблеми взаємодії природньо- і позитивно-правових аспектів правової реальності на соціологічний рівень розгляду дозволяє інтерпретувати цю взаємодію за допомогою інституціонального аналізу. Інституціоналізація природно-правових уявлень є процесом створення тих соціонормативних (у тому числі державно-юридичних, організаційних і досвідчено-практичних елементів соціальних інститутів, за допомогою яких забезпечується функціонування їх ідейно-цільових компонентів. Легітимація юридичних інститутів є оцінкою їх відповідності існуючим морально-правовим ("природно-правовим") уявленням. Процеси інституціоналізації і легітимації виступають як прояви загальних закономірностей функціонування соціально-юридичних інститутів.

Проаналізовано проблему співвідношення і взаємозв'язків філософії права і загальної теорії держави і права. Розглянуто основні відмінності між ними які полягають у тому, що філософія права характеризується рефлективністю думки, тоді як теорія держави і права відрізняється теоретизуючою правосвідомістю. Серед наукових проблем, сумісних для обох дисциплін, виділено питання переосмислення правової реальності, пріоритети прав людини і поступового подолання значного розриву між теорією і практикою.

Розглянуто питання про те, чи можливо раціонально обгрунтувати державу загального достатку в епоху глобалізації. Відмічено, що держава загального достаку характеризується наступними ознаками: вона допомагає бідним; встановлює межі між тими, хто живе в ньому і за його межами, вона допомагає тільки своїм, які потребують допомоги. Обговорено питання про те, чи можливо виправдати політичні обов'язки, особливо, державу загального достатку, в добу глобалізації.

Обгрунтовано думку про те, що суди і зокрема судді користуються у разі ухвалення рішень не лише позитивним правом, але і власним розсудом. В цьому разі між собою конкурують "технічне" і "вільне" правонаходження. Можна звичайно останнє замовчувати або віддавати перевагу першому, проте тоді стає питання, чи йде мова в такому випадку про право. Висловлено думку про те, що сучасні судді, які порівнюються з римськими юристами, зайняті застосуванням норм-рішень, права юристів, трансформованого до кодексів, схвалених державою. В цьому випадку часто втрачається зв'язок з суспільством, в якому насправді, і зароджується право, яке названо "соціальним". Зроблено заклик до дослідження соціального права, а також судової практики, правових і життєвих стосунків, в чому вбачається завдання вільного правознавства.

Викладено творчий шлях і досягнення в науці великого російського вченого Владика Сумбатовича Нерсесянца. Присвячено пам'яті науковця.

Розглянуто питання співвідношення релігійної свободи і державної влади. Кожна людина з моменту свого народження одержує право на свободу совісті і віросповідання, яке являється невід'ємним і невідчужуваним, тому на нього не поширюється влада держави. Уперше цю думку сформульовано у Святому Писанні і детальніше викладено у працях батьків християнської церкви.

Представлено біографічні відомості про Є. Ерліха. Присвячено вшануванню пам'яті юриста.

Розглянуто проблему юридичної інтерпретації етичної категорії "гідність людини" в контексті правових умов медичного втручання. Запропоновано методології виявлення нормативного змісту ціннісних понять за допомогою процедури операціоналізації. Обгрунтовано, що гідність особи пацієнта реалізується, передусім, через нормативну конструкцію інформованої згоди на медичне втручання.

Проаналізовано співвідношення процесів глобалізації з реалізацією верховенства права. Досліджено питання правозастосування в межах глобалізованних правопорядків. Розглянуто не лише публічно-правові, але й приватно-правові аспекти проблеми. Приділено увагу новітнім суб'єктам права - мультинаціональним корпораціям, міжнародним організаціям, які поєднують у собі функції правотворчості та правозастосування.